напрямний
НАПРЯМНИ́Й, а́, е́, спец.
1. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму.
Забивання шпунтових рядів провадять за допомогою напрямних рам. Напрямна рама складається з маячних паль і укріплених на них напрямних брусів (Довідник сіль. будівельника, 1956, 162);
Вальці для обривання качанів своїми зубцями захоплюють стебла кукурудзи, обламують качани, які потім через напрямний ківш подають на стрічку транспортера (Колг. село, 2.VII 1954, 3);
Напрямні канавки.
2. у знач. ім. напрямна́, но́ї, ж. Частина станини верстата, обладнання, яка визначає рух деталей під час роботи.
Під час експлуатації верстата необхідно дбати про чистоту і збереження напрямних станини, тобто оберігати їх від забоїн, подряпин (Метод, викл. фрез. спр., 1958, 140).
Значення в інших словниках
- напрямний — напрямни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- напрямний — -а, -е, спец. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Напрямні канавки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напрямний — НАПРЯМНИ́Й, а́, е́, спец. Який надає розміщенню або рухові чого-небудь певного напряму. Спереду снігохід має дві напрямні лижі, які прокладають для лопатей колію (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах