напутній
НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття.
Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (Гур., Життя.., 1954, 6);
Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (Довж., І, 1958, 197);
Старий хвилювався і напутня промова про користь птахів явно не клеїлась (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 194);
// Стос. до напуття.
Всі чекали коронного гетьмана, а в палацовій капелі двірський капелан правив напутній молебень (Тулуб, Людолови, II, 1957, 398);
Ще далеко чули вони напутню пісню, що співала її Ганнуся (Ів., Вел. очі, 1956, 126).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напутній — напу́тній прикметник Орфографічний словник української мови
- напутній — (тон) повчальний, напутливий, менторський, напутницький. Словник синонімів Караванського
- напутній — [напут(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- напутній — -я, -є. Який містить напуття. || Стос. до напуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напутній — НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття. Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (О. Гуреїв); Каро воював сміливо, пам'ятаючи напутні слова батька (Н. Рибак); Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (О. Словник української мови у 20 томах
- напутній — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови