1. Великий тлумачний словник сучасної мови

напутній

напу́тній

-я, -є.

Який містить напуття.

|| Стос. до напуття.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. напутній — напу́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. напутній — (тон) повчальний, напутливий, менторський, напутницький. Словник синонімів Караванського
  3. напутній — [напут(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. напутній — НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття. Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (О. Гуреїв); Каро воював сміливо, пам'ятаючи напутні слова батька (Н. Рибак); Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (О. Словник української мови у 20 томах
  5. напутній — ПОВЧА́ЛЬНИЙ (який містить у собі повчання, напучення), НАПУ́ТНІЙ, НАПУ́ТЛИВИЙ, МОРАЛІСТИ́ЧНИЙ, СЕНТЕНЦІ́ЙНИЙ, ДИДАКТИ́ЧНИЙ книжн.; НАСТА́ВНИЦЬКИЙ, УЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ (ВЧИ́ТЕЛЬСЬКИЙ), ДОКТОРА́ЛЬНИЙ книжн., МЕ́НТОРСЬКИЙ книжн. Словник синонімів української мови
  6. напутній — НАПУ́ТНІЙ, я, є. Який містить у собі напуття. Далі міністр висловив Андрію кілька напутніх настанов (Гур., Життя.., 1954, 6); Боженко, як і завжди, закінчив свою промову напутнім словом (Довж. Словник української мови в 11 томах