напівкочівник
НАПІВКОЧІВНИ́К, а, ч. Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя.
Позаду степ і напівкочівники-казахи, позаду баї, що де-не-де ще лишилися, хоч з підрізаними крилами, в аулах, а попереду країна металу, країна машин, та країна, де вперше на землі будують пролетарі соціалізм (Донч., І, 1956, 157).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- напівкочівник — напівкочівни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- напівкочівник — -а, ч. Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- напівкочівник — НАПІВКОЧІВНИ́К, а, ч. Людина, що веде частково кочовий, а частково осілий спосіб життя. Позаду степ і напівкочівники-казахи, позаду баї, що де-не-де ще лишилися, хоч з підрізаними крилами, в аулах, а попереду країна металу, країна машин (О. Донченко). Словник української мови у 20 томах