1. Словник української мови в 11 томах

народонаселення

НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Сукупність людей, що проживають на певній території; населення країни, держави.

Питання народонаселення привертають до себе дедалі пильнішу увагу філософів, соціологів, істориків, географів, економістів (Наука.., 2, 1967, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. народонаселення — народонасе́лення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. народонаселення — -я, с. Сукупність людей, що проживають на певній території; населення країни, держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. народонаселення — хохл. (народонаселеніє) людність людність Словник чужослів Павло Штепа
  4. народонаселення — НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ, я, с. Сукупність людей, що проживають на певній території; населення країни, держави. Народонаселення кожної етнічної спільності розвивається на основі відповідних закономірностей, які в ході історичного розвитку підпорядковуються способові виробництва (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  5. народонаселення — НАСЕ́ЛЕННЯ збірн. (люди, що живуть у якомусь одному населеному пункті, місцевості, країні тощо), ЛЮ́ДНІСТЬ, ЖИ́ТЕЛІ мн., МЕ́ШКАНЦІ мн., рідше (ті, хто живе в якомусь населеному пункті, якійсь місцевості); НАРОДОНАСЕ́ЛЕННЯ книжн. Словник синонімів української мови