1. Словник української мови в 11 томах

насамкінець

НАСА́МКІНЕЦЬ, присл., розм. Під кінець, на завершення всього.

Почав [Дідушок] оповідати все, що знав про Довбушеву коханку. Насамкінець розповів, що Довбуш повинен бути в неї десь цими днями (Гжицький, Опришки, 1962, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насамкінець — наса́мкінець прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. насамкінець — пр., під кінець, на завершення, НАПРИКІНЦІ, р. наприостанку. Словник синонімів Караванського
  3. насамкінець — див. наприкінці Словник синонімів Вусика
  4. насамкінець — присл. Під кінець, на завершення всього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. насамкінець — Наостанку, наостанці, наприкінці Словник чужослів Павло Штепа
  6. насамкінець — НАСА́МКІНЕЦЬ, присл., розм. 1. Під кінець, на завершення всього. Почав [Дідушок] оповідати все, що знав про Довбушеву коханку. Насамкінець розповів, що Довбуш повинен бути в неї десь цими днями (В. Словник української мови у 20 томах
  7. насамкінець — НАПРИ́КІНЦІ́ (після всього, у кінці всього), НАОСТА́НКУ, НАОСТА́НОК, НАОСТА́НЦІ розм. рідше, ПІД КІНЕ́ЦЬ, НАСА́МКІНЕЦЬ, НАПОСЛІ́ДКУ розм. рідше, НАПОСЛІ́ДОК розм. рідше. — І взагалі, хлопче, — звернувся (дядько) наприкінці до небожа. Словник синонімів української мови
  8. насамкінець — Насамкіне́ць, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)