населяти
НАСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., перех.
1. Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти.
2. тільки недок. Жити на якійсь території.
Двісті тисяч слов’ян, серед яких більше чверті українців, населяють Бразілію (Рад. Укр., 9.1 1954, 4);
Слов’яни серед інших індоєвропейських народів з своєю мовою.. споконвіку населяли значну територію Середньої і Східної Європи (Нариси з діалектології.., 1955, 33);
// перен. Наповнювати собою що-небудь.
Найчастіше глисти населяють той чи інший відділ кишок, але можуть паразитувати в печінці, в жовчному міхурі і в інших органах (Хвор. дит. віку, 1955, 149).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- населяти — населя́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- населяти — -яю, -яєш, недок., населити, -селю, -селиш, док., перех. 1》 Займати поселеннями, жителями якусь місцевість, приміщення і т. ін.; заселяти. 2》 тільки недок. Жити на якійсь території. || перен. Наповнювати собою що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- населяти — Заселювати, заселити, позаселювати, обсолювати, обселити, пообселювати, оселювати, оселити, пооселювати, поселювати, поселити, усолювати, уселити, залюднювати, залюднити, позалюднювати, налюднювати, налюднити, поналюднювати, олюднювати, олюднити... Словник чужослів Павло Штепа
- населяти — НАСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАСЕЛИ́ТИ, селю́, се́лиш, док., що. 1. Займати якусь місцевість, приміщення і т. ін. поселеннями, жителями; заселяти. 2. тільки недок. Жити на якійсь території; займати. Словник української мови у 20 томах
- населяти — ЖИ́ТИ (бути жителем якоїсь країни, місцевості, будинку), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ рідше, ПОЖИВА́ТИ розм., СИДІ́ТИ розм.; НАСЕЛЯ́ТИ (про велику кількість людей на якійсь території); МЕ́ШКАТИ (перев. у певному приміщенні). Словник синонімів української мови
- населяти — Населя́ти, -ля́ю, -ля́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)