насиджений

НАСИ́ДЖЕНИЙ, а, с.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до наси́діти.

Кожний прохач мав своє власне давнє місце, з давніх-давен насиджене (Н.-Лев., IV, 1956, 305);

// У знач. прикм.

Вони схоплювалися з своїх насиджених снопів, обтрушували спідниці, притупували ногами, гріючи їх (Кучер, Прощай.., 1957, 150).

◊ Наси́джене гніздо́ (кубло́) — житло, місце, де хтось прожив тривалий час.

Передавши справи новому лісничому, Архип Спиридонович покинув насиджене кубло (Рибак, Час.., 1960, 124);

Наси́джене мі́сце (мі́стечко) — місце проживання або місце роботи, до якого звикли, посідаючи його протягом тривалого часу.

Ба гаті купці, лихварі покидали насиджені .місця, переселялися з Покуття на Поділля (Гжицький, Опришки, 1962, 235);

Іванові неохота кидати насиджене містечко, де перепадає фураж або жива копійка! (Рудь, Гомін.., 1959, 40).

2. у знач. прикм. Те саме, що переси́джений.

Євдокія Марківна звелася з призьби, потерла долонею насиджену ногу.., стомленою ходою пішла до хати (Оров., Зел. повінь, 1961, 64).