1. Словник української мови в 11 томах

насміх

НА́СМІХ, у, ч. Те саме, що насмі́шка.

Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Фр., II, 1950, 89);

Не раз душа його — чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, — щеміла від чужих глузливих насміхів (Кол., Терен.., 1959, 8);

Лісорубів, видно, прикро вразив насміх кондуктора над старим (Вільде, Повнол. діти, 1960, 374).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насміх — НАСМІХ – НА СМІХ Насміх, -у. Глузливий жарт, висміювання когось, чогось; насмішка. Насміх і погорда заблискотіли на його тонких губах (І. Літературне слововживання
  2. насміх — див. насмішка Словник синонімів Вусика
  3. насміх — -у, ч. Те саме, що насмішка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. насміх — НА́СМІХ¹, у, ч. Те саме, що насмі́шка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (І. Франко); Юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено (О. Словник української мови у 20 томах
  5. насміх — на́сміх іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. насміх — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  7. насміх — Насміх, -ха м. Насмѣшникъ. Женише мій, насміше мій, на сміх мене любиш. Грин. III. 72. см. насмішок. Словник української мови Грінченка