насміх

на́сміх

іменник чоловічого роду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насміх — НАСМІХ – НА СМІХ Насміх, -у. Глузливий жарт, висміювання когось, чогось; насмішка. Насміх і погорда заблискотіли на його тонких губах (І. Літературне слововживання
  2. насміх — див. насмішка Словник синонімів Вусика
  3. насміх — -у, ч. Те саме, що насмішка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. насміх — НА́СМІХ¹, у, ч. Те саме, що насмі́шка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (І. Франко); Юрба переконається, що незамужня жінка – то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено (О. Словник української мови у 20 томах
  5. насміх — НАСМІ́ШКА (глузливий жарт, висміювання кого-, чого-небудь), ГЛУЗУВА́ННЯ, КЕПКУВА́ННЯ, ПО́СМІХ, НА́СМІХ рідше, ГЛУЗ перев. мн., розм., КПИ́НИ мн., розм., СМІ́ХИ мн., розм., СМІ́ШКИ мн., розм. Словник синонімів української мови
  6. насміх — НА́СМІХ, у, ч. Те саме, що насмі́шка. Мов град, сипалися насміхи на Довбанюкову голову (Фр., II, 1950, 89); Не раз душа його — чиста і ніжна, як яблуневий цвіт, — щеміла від чужих глузливих насміхів (Кол., Терен.. Словник української мови в 11 томах
  7. насміх — Насміх, -ха м. Насмѣшникъ. Женише мій, насміше мій, на сміх мене любиш. Грин. III. 72. см. насмішок. Словник української мови Грінченка