1. Словник української мови в 11 томах

настрічу

НАСТРІ́ЧУ, присл., розм. Те саме, що назу́стріч.

Що, якби вийти отак настрічу вітру (Коцюб., II, 1955, 262);

Ідуть [діти] настрічу сонцю золотому (Фр., X, 1954, 52);

Очутився [Кметик] на громадських сіножатях, дивується дуже, що старий бузьок [бусол] не вилетів йому настрічу (Ков., Світ.., 1960, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. настрічу — настрі́чу прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. настрічу — присл., розм. Те саме, що назустріч. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. настрічу — НАСТРІ́ЧУ, присл., розм. Те саме, що назу́стріч. Що, якби вийти отак настрічу вітру (М. Коцюбинський); Ідуть [діти] настрічу сонцю золотому (І. Франко); Очутився [Кметик] на громадських сіножатях, дивується дуже, що старий бузьок [бусол] не вилетів йому настрічу (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах
  4. настрічу — НАЗУ́СТРІЧ (у напрямку, протилежному тому, в якому хто-, що-небудь рухається, наближається), НА́ВСТРІЧ розм., НАСТРІ́ЧУ розм. рідше, НАСУ́ПРОТИ́ розм. рідше. Жодна підвода не йшла назустріч, на схід (О. Гончар); Вона.. йшла до нього. Словник синонімів української мови