натертий
НАТЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до нате́рти.
Клим сьорбав борщ з м’яким запашним хлібом, натертим часником (Горд., II, 1959, 276);
В коридорах шкільного будинку відгонить натертими пастою підлогами й сирим вапном (Вільде, Повнол. діти, 1960, 33);
Іван знову спробував підвестися, але схопився за шию, на якій запеклися натерті зашморгом синяки (Юхвід, Оля, 1959, 211);
// У знач. прикм.
Натертий паркет відбивав перехрестя вікон (Ткач, Арена, 1960, 29);
// нате́рто, безос. присудк. сл.
Петро сів, у кімнаті все було натерто й начищено так, ніби тут порядкувала досвідчена господиня (Собко, Звич. життя, 1957, 154).
2. у знач. прикм. Те саме, що утрамбо́ваний.
Він досить швидко видибав за село й повернув праворуч натертим шляхом на Полтавщину (Епік, Тв., 1958, 393);
Михайло Сеспель, грузнучи й ковзаючись по натертій відлиглій дорозі, важко шкутильгав селом (Збан., Сеспель, 1961, 307).
Значення в інших словниках
- натертий — нате́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- натертий — (- мозолю) намуляний; (шлях) уторований, накочений, утрамбований. Словник синонімів Караванського
- натертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до натерти. || у знач. прикм. || натерто, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Те саме, що утрамбований. Великий тлумачний словник сучасної мови
- натертий — НАТЕ́РТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до нате́рти. Клим сьорбав борщ з м'яким запашним хлібом, натертим часником (К. Гордієнко); Підлога завжди була натерта червоною фарбою та навощена (І. Багряний); Натерті об камінь лікті гостро щеміли (О. Словник української мови у 20 томах
- натертий — НАЇ́ЖДЖЕНИЙ (про шлях, дорогу — який став рівним, гладеньким від частої й тривалої їзди), УЇ́ЖДЖЕНИЙ (В'Ї́ЖДЖЕНИЙ), РОЗ'Ї́ЖДЖЕНИЙ, УТОРО́ВАНИЙ (ВТОРО́ВАНИЙ), ТОРО́ВАНИЙ, НАКО́ЧЕНИЙ, УКО́ЧЕНИЙ (ВКО́ЧЕНИЙ), НАТЕ́РТИЙ рідше, УТЕ́РТИЙ (ВТЕ́РТИЙ) рідше... Словник синонімів української мови