1. Словник української мови в 11 томах

натовп

НА́ТОВП, у, ч.

1. без додатка і кого, чого. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище.

Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп (Коцюб., II, 1955, 178);

В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей (Н.-Лев., І, 1956, 145);

Біля церкви помітили партизани великий натовп людей, переважно жінок (Шиян, Партиз. край, 1946, 55);

Біля турбіни навколо діда Цигая хвилювався натовп (Баш, Вибр., 1948, 152).

2. розм. Тиснява, штовханина серед великого скупчення людей.

— За тим натовпом, клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись (Вовчок, І, 1955, 118);

Дід Улас, старий, не видержав натовпу, упав… (Мирний, І, 1949, 305);

При виході з концерту натовпу не було (Л. Укр., V, 1956, 117);

// у знач. присл. на́товпом. Неорганізоване і у великій кількості.

Народ натовпом заливає вулиці, майдани (Н.-Лев., III, 1956, 308);

Першим виїхав на своєму баскому коні.. староста Вишневецький.. За ним натовпом посунуло все військо (Ле, Наливайко, 1957, 49).

3. перен., розм. Велика кількість чого-небудь.

В тій хвилі пані Грозицька, незважаючи на натовп праці, встала зі свого крісла, підійшла до Целі (Фр., II, 1950, 315);

Личко од натовпу почуття та від сліз горіло (Мирний, II, 1954, 233);

В голові вже роїлися натовпи різних планів (Кир., Вибр., 1960, 373).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. натовп — (скупчення людей) юрба, розм. товпа, тлум, зневажл. збіговище, зборище, діал.: тижба, глота. Словник синонімів Полюги
  2. натовп — на́товп 1 іменник чоловічого роду скупчення людей; велика кількість чого-небудь — розм. на́товп 2 іменник чоловічого роду штовханина Орфографічний словник української мови
  3. натовп — Юрба, юрма, стовпище, здвиг, тлум, д. гурма; ЖМ. тиснява; ЖМ. (як міра кількости) море, купа, тиск, сила. Словник синонімів Караванського
  4. натовп — див. багато; ватага; тіснота Словник синонімів Вусика
  5. натовп — [натоўп] -пу, м. (на) -п'і, мн. -пие, -п'іў Орфоепічний словник української мови
  6. натовп — -у, ч. 1》 без додатка і кого, чого. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище. Розбурханий натовп. 2》 розм. Тиснява, штовханина серед великого скупчення людей. || у знач. присл. натовпом. Неорганізовано і у великій кількості. 3》 перен., розм. Велика кількість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. натовп — Завізно, див. товпа, свора, набрід Словник чужослів Павло Штепа
  8. натовп — НА́ТОВП, у, ч. 1. кого і без прям. дод. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище. Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп (М. Коцюбинський); В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей (І. Словник української мови у 20 томах
  9. натовп — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
  10. натовп — На́товп, -пу, -пові; -товпи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. натовп — Натовп, -пу м. Стеченіе, скопленіе народа, толпа. За тим натовпом (що гості на весіллі), клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. МВ. (О. 1862. III. 50). Словник української мови Грінченка