натовп

Значення в інших словниках

1. натовп — (скупчення людей) юрба, розм. товпа, тлум, зневажл. збіговище, зборище, діал.: тижба, глота. Словник синонімів Полюги
2. натовп — на́товп 1 іменник чоловічого роду скупчення людей; велика кількість чого-небудь — розм. на́товп 2 іменник чоловічого роду штовханина Орфографічний словник української мови
3. натовп — див. багато; ватага; тіснота Словник синонімів Вусика
4. натовп — [натоўп] -пу, м. (на) -п'і, мн. -пие, -п'іў Орфоепічний словник української мови
5. натовп — -у, ч. 1》 без додатка і кого, чого. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище. Розбурханий натовп. 2》 розм. Тиснява, штовханина серед великого скупчення людей. || у знач. присл. натовпом. Неорганізовано і у великій кількості. 3》 перен., розм. Велика кількість чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
6. натовп — Завізно, див. товпа, свора, набрід Словник чужослів Павло Штепа
7. натовп — НА́ТОВП, у, ч. 1. кого і без прям. дод. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище. Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп (М. Коцюбинський); В невеликих кімнатах було тісно й душно од великого натовпу гостей (І. Словник української мови у 20 томах
8. натовп — БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІК рідше, КУ́ПА підсил. розм., РІЙ підсил. розм., СОНМ підсил. книжн., СО́НМИЩЕ підсил. книжн., ТЬМА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩА підсил. розм., ХМА́РА підсил. розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННА підсил. Словник синонімів української мови
9. натовп — На́товп, -пу, -пові; -товпи, -пів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. натовп — НА́ТОВП, у, ч. 1. без додатка і кого, чого. Велике неорганізоване скупчення людей; стовпище. Якась розхристана, в одній сорочці жінка просовувалась крізь натовп (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
11. натовп — Натовп, -пу м. Стеченіе, скопленіе народа, толпа. За тим натовпом (що гості на весіллі), клопотом та трусою, то я не урвала й годинки з людьми попрощатись. МВ. (О. 1862. III. 50). Словник української мови Грінченка