1. Словник української мови в 11 томах

нахвалитися

НАХВАЛИ́ТИСЯ, хвалю́ся, хва́лишся, док.

1. Хвалячись, розповісти багато.

[Xоменко:] Нахвалилася [голова колгоспу] кореспондентові, а він і розписав (Мороз, П’єси, 1959, 223).

2. із запереч. н е і перев. з дієсл. могти. Хвалити кого-, що-небудь багато, до повного задоволення.

Моє оповідання.. так подобалось моїм хазяям, що вони нахвалитись не можуть (Коцюб., III, 1956, 431);

Мати не могла нахвалитися сином (Бойч., Молодість, 1949, 18);

— Знає ж мале, що він не нахвалиться суницями з козячим молоком, от і старається чимось догодити (Стельмах, І, 1962, 569).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахвалитися — нахвали́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нахвалитися — -хвалюся, -хвалишся, док. 1》 Хвалячись, розповісти багато. 2》 із запереч. не і перев. з дієсл. могти. Хвалити кого-, що-небудь багато, до повного задоволення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нахвалитися — НАХВАЛИ́ТИСЯ, хвалю́ся, хва́лишся, док. 1. Хвалячись, наговорити, розповісти багато чого-небудь. Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться (прислів'я); [Хоменко:] Нахвалилася .. кореспондентові, а він і розписав (З. Мороз). 2. із запереч. част. Словник української мови у 20 томах
  4. нахвалитися — Нахвали́тися, -лю́ся, -лишся гл. Нахвалиться, нахвастаться. Поки хвалько нахвалиться, будько набудеться. Ном. № 5680. Словник української мови Грінченка