1. Словник української мови в 11 томах

нахваляння

НАХВАЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. нахваля́тися.

— Я ж вас, тату, поборю.. — Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку (Тют., Вир, 1964, 234);

Лец-Отаманів, борсаючись у думках, згадав, нарешті, базікання Богині про нахваляння селян (Панч, І, 1956, 219).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахваляння — нахваля́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. нахваляння — -я, с., розм. Дія за знач. нахвалятися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. нахваляння — НАХВАЛЯ́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. нахваля́тися. – Я ж вас, тату, поборю .. – Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку (Григорій Тютюнник); Оля гадала, що він уже й забув про своє нахваляння розповісти її батькам, як вона тонула (Л. Юхвід). Словник української мови у 20 томах
  4. нахваляння — ПОГРО́ЗА (обіцянка заподіяти яке-небудь зло, неприємність), ГРІЗЬБА́ (ГРОЗЬБА́), ЗАГРО́ЗА, ПОХВАЛЯ́ННЯ, ПОХВАЛЬБА́ розм., НАХВАЛЯ́ННЯ розм., НАХВА́ЛКА розм., ПО́ХВАЛКА заст., СВА́РКА діал. Словник синонімів української мови