1. Словник української мови в 11 томах

нахиляти

НАХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док., перех.

1. Змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле.

Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (Граб., І, 1959, 197);

Шквал крутить корабель, нахиляє його і от-от перекине в безодню (Ів., Вел. очі, 1956,141);

Ухопив [Тупий] відро, що стояло на цямрині, нахилив і зачав пити воду (Март., Тв., 1954, 274);

Нахиливши голову, Максим пильно дивиться в глибінь, мов читає книгу (Стельмах, І, 1962, 434);

// Змінюючи положення, наближати до кого-, чого-небудь.

[Хвора:] Сядь ближче біля мене, нахили Лагідне личенько до мене ближче (Л. Укр., І, 1951, 118).

2. перен., заст. Навертати, спрямовувати до кого-, чого-небудь.

Скільки батько не нахиляв мене до хазяйства, але мене те не цікавило (Збірник про Кроп., 1955, 50);

— А може, й не від того так полюбила Іванка, що мати його похвалила, що до нього серце її нахиляла? (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 93).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахиляти — нахиля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. нахиляти — Похиляти, хилити, зст. клонити, (тулуб) нагинати, гнути, (човен) кренити; (до чого) схиляти, навертати, спрямовувати. Словник синонімів Караванського
  3. нахиляти — див. прихиляти Словник синонімів Вусика
  4. нахиляти — -яю, -яєш, недок., нахилити, -хилю, -хилиш, док., перех. 1》 Змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле. || Змінюючи положення, наближати до кого-, чого-небудь. 2》 перен., заст. Навертати, спрямовувати до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. нахиляти — НАХИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., НАХИЛИ́ТИ, хилю́, хи́лиш, док. 1. що, рідко кого. Змінювати пряме положення кого-, чого-небудь на похиле. Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Словник української мови у 20 томах
  6. нахиляти — НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ (УГИНА́ТИ), НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИ поет.; ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь — до землі і т. ін. Словник синонімів української мови
  7. нахиляти — Нахиля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. нахилити, -лю́, -лиш, гл. 1) Наклонять, наклонить. Як дуба не нахилиш, так великого сина на добре не навчиш. Ном. № 6006. 2) Склонять, склонить (кого къ чему). Не нахиляв (її) на свою стежку. Г. Барв. 343. Словник української мови Грінченка