1. Словник української мови в 11 томах

нація

НА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Конкретно-історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру.

Соціалізм проти насильства над націями (Ленін, 28, 1956, 256);

Українська нація.. будує свою культуру, національну формою, соціалістичну змістом (Рильський, III, 1956, 81).

2. Держава, країна.

Найважливіше завдання Організації Об’єднаних Націй — забезпечити мир і безпеку для народів (Рад. Укр., 10. XII 1946, 3).

Генера́льна Асамбле́я Організа́ції Об’є́днаних На́цій див. асамбле́я;

Об’є́днані На́ції див. обє́днаний.

3. перен., ірон. Про яку-небудь групу людей.

Він [міліціонер] повів невідомого громадянина ковальської нації, який шарпав на собі шкіряну фартушину, лаявся задьористо й вигадливо (Ю. Янов., V, 1959, 140);

Попів і тих, хто вірить в вас, Візьміть собі в небесну націю (Еллан, І, 1958, 144).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нація — на́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нація — Нарід, плем'я, народність; П. держава, країна; Ж. клан <н. жіноча нація>. Словник синонімів Караванського
  3. нація — -ї, ж. 1》 Конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру. 2》 Держава, країна. 3》 перен., ірон. Про яку-небудь групу людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нація — Народ Словник чужослів Павло Штепа
  5. нація — НА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури і характеру. Словник української мови у 20 томах
  6. нація — на́ція (від лат. natio – народ, плем’я) стійка історична спільність людей, що визначається соціальними зв’язками певної формації і характеризується специфічними етнічними рисами, зумовленими особливостями економічного й культурного розвитку... Словник іншомовних слів Мельничука
  7. нація — Стійка людська спільнота, сформована на підставі спільної історичної долі, культури, мови, території та економічного життя; виявляється в усвідомленні приналежності до певної н. і у відчутті власної своєрідності в стосунках з представниками ін. н. Універсальний словник-енциклопедія
  8. нація — НАЦІЯ — спільнота людей, об'єднаних низкою чинників, серед яких найважливішими є етнокультурні (див. етнос) та політико-правові. У відповідності з визначенням Сміта... Філософський енциклопедичний словник
  9. нація — На́ція, -ції, -цією; на́ції, на́цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. нація — рос. нация стійка історична спільність людей, що об'єднані спільними національними (етнічними) рисами, зумовленими специфікою історичного, економічного, культурного, духовного розвитку, спільністю мови, території, побуту, традицій, звичаїв. Eкономічна енциклопедія
  11. нація — Нація, -ції ж. Нація. Зібрані з усяких націй, студенти не могли ніяк погодитись між собою. Левиц. Пов. 6. Знялись... вгору до великого задуму воздвигнути рідну націю з духовного занепаду. К. ХП. 9. Словник української мови Грінченка