1. Словник української мови в 11 томах

начищений

НАЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до начи́стити.

Робота проходила весело й дружно. Начищені об землю та каміння лопати виблискували проти сонця (Ткач, Плем’я.., 1961, 133);

Начищена до блиску паркетна підлога викликала в школярів нестримні веселощі (Донч., Ю. Васюта, 1950, 21);

Ранком рушив [Василь] на завод у начищених, як дзеркало, черевиках (Ю. Янов., II, 1954, 98);

*У порівн. На самому чільному місці — дядько Андрій. Здоровий, обличчя червоне, ніби начищене (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 40);

// начи́щено, безос. присудк. сл.

Хлопці.. потягли носом повітря, наче хотіли перевірити, чи справді черевички нові, чи то їх начищено так ваксою? (Юхвід, Оля, 1959, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начищений — начи́щений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. начищений — див. чистий Словник синонімів Вусика
  3. начищений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до начистити. || начищено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. начищений — НАЧИ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до начи́стити. Робота проходила весело й дружно. Начищені об землю та каміння лопати виблискували проти сонця (Д. Ткач); Начищена до блиску паркетна підлога викликала в школярів нестримні веселощі (О. Словник української мови у 20 томах