1. Словник української мови в 11 томах

начутися

НАЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.

1. Те саме, що наслу́хатися 1.

Вона-бо змалу начулася, що вона красива (Кв.-Осн., II, 1956, 435).

2. Багато довідатися про кого-, що-небудь.

Від Берника та від Гапія багато я начувся про Радянський Союз такого, що в душу запало (Мур., Бук. повість, 1959, 111);

Багато начулася Маргіт про тих [радянських] лікарів та про їхнє рідкісне вміння рятувати людей (Гончар, Новели, 1954, 48).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. начутися — начу́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. начутися — -уюся, -уєшся, док., розм. 1》 Те саме, що наслухатися 1). 2》 Багато довідатися про кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. начутися — НАЧУ́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. 1. Те саме, що наслу́хатися 1. Вона-бо змалу начулася, що вона красива – міри нема (Г. Квітка-Основ'яненко). 2. Багато довідатися про кого-, що-небудь. Олекса ще змалку багато начувся про опришків (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. начутися — Начутися см. начуватися. Словник української мови Грінченка