1. Словник української мови в 11 томах

невгавущий

НЕВГАВУ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що невгаву́чий.

Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку, хлопчак вихоплює її з рук і з вереском біжить до ліжка. — Яке ж галасливе та невгавуще! — сміється і зітхає старий (Стельмах, І, 1962, 317);

Напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (Вовчок, VI, 1956, 252).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невгавущий — невгаву́щий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невгавущий — Безугавний, неугавний, НЕВГАМОВНИЙ, невтихомирний; невгавучий. Словник синонімів Караванського
  3. невгавущий — див. жвавий Словник синонімів Вусика
  4. невгавущий — -а, -е. Те саме, що невгавучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невгавущий — НЕВГАВУ́ЩИЙ, а, е. Те саме, що невгаву́чий. Дід витягає з кишені довгу, мов свічечку, цукерку, хлопчак вихоплює її з рук і з вереском біжить до ліжка. – Яке ж галасливе та невгавуще! – сміється і зітхає старий (М. Стельмах); Напала на мене туга ревная, невсипуща, невгавуща (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  6. невгавущий — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм. Словник синонімів української мови