1. Словник української мови в 11 томах

невибухлий

НЕВИ́БУХЛИЙ, а, е. Який не вибухнув, не розірвався на частини.

Сходячи з могили, ступали обережно, після вчителевого попередження кожен почував себе так, мовби він справді ступає по іржавих, невибухлих мінах (Гончар, Тронка, 1963, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невибухлий — неви́бухлий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невибухлий — -а, -е. Який не вибухнув, не розірвався на частини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невибухлий — НЕВИ́БУХЛИЙ, а, е. Який не вибухнув, не розірвався на частини. Сходячи з могили, ступали обережно, після вчителевого попередження кожен почував себе так, мовби він справді ступає по іржавих, невибухлих мінах (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах