неволенька
НЕВО́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до нево́ля.
Де воно [паненя] знатиме, що то за доленька — Відшук черствого шматка, Як за роботою вільна неволенька Груди ураз дотика (Граб., І, 1959, 52);
Ой у неділю рано-пораненьку Супрун із ордою стявся, А в понеділок, в обідню годину, Сам в неволеньку попався (Нар. лірика, 1956. 38).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неволенька — нево́ленька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- неволенька — -и, ж., нар.-поет. Пестл. до неволя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неволенька — НЕВО́ЛЕНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до нево́ля. Молодицям вся неволенька, – У колисці дитина кричить, На припічку та горщик біжить (з народної пісні); Ой у неділю рано-пораненьку Супрун із ордою стявся, А в понеділок, в обідню годину, Сам в неволеньку попався (з народної пісні). Словник української мови у 20 томах
- неволенька — Неволенька, неволечка, -ки ж. ум. отъ неволя. Словник української мови Грінченка