невідкритий

НЕВІДКРИ́ТИЙ, а, е.

1. Із закритим отвором; закоркований.

— Шампанського..! — викрикнув один із офіцерів і простяг руку до невідкритої пляшки (Тют., Вир, 1964, 446).

2. Прихований від кого-небудь; невідомий комусь.

Дьяконову.. інколи здається, що Оленчук не все йому договорює, що є в нього на думці щось своє, невідоме, невідкрите Дьяконову (Гончар, II, 1959, 62);

Скільки невідомих таємниць, скільки невідкритих новин ще й сьогодні можна знайти на темних полицях старих, забутих архівів! (Вітч., 12, 1964, 148).