1. Словник української мови в 11 томах

невідчепний

НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, а, е. Який докучливо вимагає чого-небудь, пристає з чим-небудь (про людину); настирливий, надокучливий.

— Тату, візьміть і мене в Щедрову! — прошуся… — Що там робити з ним? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 219);

// Якого важко позбутися, який проти волі зберігається у пам’яті, у свідомості.

В його втомленому мозку.. билася невідчепна думка: — Хай би вони пішли, хай би вони дали мені спокій! (Перв., Дикий мед, 1963, 222);

Він не міг відігнати цього невідчепного видіння: перед його очима тягнулися сплутані й закручені зміїними петлями дроти (Жур., До них іде.., 1952, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невідчепний — невідче́пний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невідчепний — Настирливий, надокучливий, причепливий, НАЛАЗЛИВИЙ, прискіпливий, учепистий, учепливий; (- думку) невідступний; (страх) чіпкий, непозбутній. Словник синонімів Караванського
  3. невідчепний — див. нав'язливий Словник синонімів Вусика
  4. невідчепний — -а, -е. Який докучливо вимагає чого-небудь, чіпляється з чим-небудь (про людину); настирливий, надокучливий. || Якого важко позбутися, який проти волі зберігається у пам'яті, у свідомості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невідчепний — НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, а, е. Який докучливо вимагає чого-небудь, пристає з чим-небудь (про людину); настирливий, надокучливий. – Тату, візьміть і мене в Щедрову! – прошуся... – Що там робити з ним? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Словник української мови у 20 томах
  6. невідчепний — НАВ'Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин — який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. Словник синонімів української мови