1. Словник української мови в 11 томах

невіруючий

НЕВІ́РУЮЧИЙ, а, е. Який заперечує релігію, не визнає існування бога.

Невіруюча людина;

// у знач. ім. неві́руючий, чого, ч.; неві́руюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування бога; атеїст.

Комунізм.. зримо і реально відбиває справжні сподівання всіх чесних трудівників — як віруючих, так і невіруючих (Ком. Укр., 1, 1968, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невіруючий — неві́руючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. невіруючий — (хто) АТЕЇСТ, П-К небогомільний. Словник синонімів Караванського
  3. невіруючий — див. безбожник Словник синонімів Вусика
  4. невіруючий — I -а, -е. Який заперечує релігію, не визнає існування Бога. Невіруюча людина. II -ого, ч. Людина, яка не визнає існування Бога; атеїст. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. невіруючий — НЕВІ́РУЮЧИЙ, а, е. Який не визнає існування Бога, не вірить в нього. Невіруюча людина; // у знач. ім. неві́руючий, чого, ч.; неві́руюча, чої, ж. Людина, яка не визнає існування Бога; атеїст. Словник української мови у 20 томах
  6. невіруючий — АТЕЇ́СТ (людина, яка заперечує існування бога), БЕЗБО́ЖНИК, НЕВІ́РУЮЧИЙ, БЕЗВІ́РНИК, БЕЗБО́ЖНИЙ рідко, НЕ́ХРИСТ заст., лайл. Читання настільки перевернуло мій світогляд, що з незвичайно релігійного хлопця.. я став на 13 році життя атеїстом (М. Словник синонімів української мови