1. Словник української мови в 11 томах

недобачати

НЕДОБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НЕДОБА́ЧИТИ, а́чу, а́чиш, док.

1. тільки недок., неперех. Мати поганий зір, погано бачити.

— Ти вже й справді став старий та ще й недобачаєш (Н.-Лев., IV, 1956, 218);

Знайшов [Стефан] голку, кинувся затягати нитку, але зрозумів, що очима вже недобачає (Чорн., Пісні.., 1958, 38).

2. перех. Не помічати кого-, що-небудь через неуважність, зайнятість, небажання і т. ін.

Заздрісна та радісна, що знов сама з дочкою, вона багато дечого недобачала довго (Вовчок, І, 1955, 238);

[Кіндрат Антонович:] Ми, як ті сліпі оводи, живемо навпомацки, мовляв, і того недобачаєш, що під носом коїться (Кроп., II, 1958, 250);

Некрасов приніс у російську поезію цілком нові теми й мотиви, хоча даремно сучасники недобачали безпосередніх його зв’язків і з Пушкіним, і з Лермонтовим (Рад. літ-во, 1, 1964, 61);

// тільки док. Не роздивитися до кінця, не розгледіти повністю.

Катря аж лицем притулилась до скла, щоб розглянути, а може, й пізнати [Федя]. Та однак недобачила б: бо з перону звели їх раніш, не доводячи, навпроти дверей, перевели через першу й другу колію та й завернули за вагонами (Головко, II, 1957, 386);

У присмерку, тягар великий несучи, Поважний Віл дороги недобачив, Загруз в болоті (Год., Заяча математ., 1961, 151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недобачати — недобача́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. недобачати — Погано бачити, сліпувати; (чого) не помічати, не зауважувати; док. НЕДОБАЧИТИ, недогледіти, не розгледіти, не роздивитися, не додивитися. Словник синонімів Караванського
  3. недобачати — -аю, -аєш, недок., недобачити, -ачу, -ачиш, док. 1》 тільки недок., неперех. Мати поганий зір, погано бачити. 2》 перех. Не помічати кого-, що-небудь через неуважність, зайнятість, небажання і т. ін. || тільки док. Не роздивитися до кінця, не розгледіти повністю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недобачати — НЕДОБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НЕДОБА́ЧИТИ, а́чу, а́чиш, док. 1. тільки недок. Мати поганий зір, погано бачити. – Ти вже й справді став старий та ще й недобачаєш (І. Словник української мови у 20 томах
  5. недобачати — НЕДОГЛЯ́НУТИ (наглядаючи, спостерігаючи за ким-, чим-небудь, допустити недогляд, зробити помилку через неуважність, недосвідченість і т. ін. Словник синонімів української мови
  6. недобачати — Недобача́ти, -ча́ю, -ча́єш (погано бачити). Недобача́ю тро́хи, але не доба́чаю у цьо́му по́милки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. недобачати — Недобача́ти, -ча́ю, -єш гл. Плохо видѣть, имѣть слабое зрѣніе; не замѣчать. Словник української мови Грінченка