1. Словник української мови в 11 томах

недомовленість

НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж.

1. Абстр. ім. до недомо́влений.

Підтекст, недомовленість, натяк у новелі покликані стимулювати читача до глибоких роздумів (Рад. літ-во, 8, 1966, 6).

2. Відсутність згоди, домовленості чи погодженості у чому-небудь.

А у відносинах Полі з Дмитром так і лишилася недомовленість (Автом., Щастя.., 1959, 104).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недомовленість — недомо́вленість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. недомовленість — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до недомовлений. 2》 Відсутність згоди, домовленості чи погодженості у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недомовленість — НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до недомо́влений. Підтекст, недомовленість, натяк у новелі покликані стимулювати читача до глибоких роздумів (з наук. літ.); Таємничі жіночі вуста! Що несете ви в ледь уловимих порухах недомовленості? (А. Словник української мови у 20 томах
  4. недомовленість — НЕДОМО́ВКА перев. мн. (щось висловлене не до кінця або з натяком на те, що замовчується), НЕДОГОВО́РЕНІСТЬ, НЕДОМО́ВЛЕНІСТЬ, УМО́ВЧА́ННЯ. — Янкович! — закричав Гальчевський. — Ви мені набридли своїми натяками, недомовками, півтонами! (Є. Словник синонімів української мови