1. Словник української мови в 11 томах

недоречність

НЕДОРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до недоре́чний.

Він зразу збагнув недоречність свого запитання і зніяковів (Смолич, VI, 1959, 77);

// Те, що не відповідає певним вимогам, не пасує до чого-небудь і т. ін.

Він слушно відмітив різні недоречності в декорації, режисерській роботі і костюмах (Фр., XVI, 1955, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недоречність — недоре́чність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. недоречність — -ності, ж. Абстр. ім. до недоречний. || Те, що не відповідає певним вимогам, не пасує до чого-небудь і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недоречність — НЕДОРЕ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до недоре́чний. Він зразу збагнув недоречність свого запитання і зніяковів (Ю. Смолич); // Те, що не відповідає певним вимогам, не пасує до чого-небудь і т. ін. Він слушно відмітив різні недоречності в декорації, режисерській роботі і костюмах (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. недоречність — Недоре́чність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)