1. Словник української мови в 11 томах

недорідний

НЕДОРІ́ДНИЙ, а, е. Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний.

Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Мирний, III, 1954, 22);

// Який погано вродив.

Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (Чорн., Визвол. земля, 1959, 116);

// Дрібний, сплющений (про зерно).

Зерна [після віяння] виходило обмаль — дрібне і морхле, недорідне, жменька-друга якась з сита, а то все полова (Коцюба, Перед грозою, 1958, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недорідний — недорі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. недорідний — -а, -е. Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний. || Який погано вродив. || Дрібний, сплющений (про зерно). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недорідний — НЕДОРІ́ДНИЙ, а, е. Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний. Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Панас Мирний); // Який погано вродив. Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (С. Словник української мови у 20 томах
  4. недорідний — НЕВРОЖА́ЙНИЙ (про час — який характеризується неврожаєм), НЕДОРІ́ДНИЙ, ГОЛО́ДНИЙ підсил. Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Панас Мирний); А через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах). Словник синонімів української мови
  5. недорідний — Недорі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. недорідний — Недорідний, -а, -е 1) Неурожайный. 2) Не рослый, не крупный (о зернѣ и пр.). Словник української мови Грінченка