недостатність
НЕДОСТА́ТНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до недоста́тній.
Особливо неприємно вражає недостатність архітектурно-декоративного оформлення парку (Парк Олександрія.., 1949, 14).
2. мед. Порушена функція якого-небудь органу, що не відповідає фізіологічним потребам.
— У нього [хворого] гостра судинна недостатність (Шовк., Людина.., 1962, 169);
Новонародженим тваринам властиві явища вікової функціональної недостатності травного апарату (Соц. твар., 1, 1956, 52);
// Відсутність належної кількості чого-небудь, необхідної для нормальної діяльності організму.
Різка білкова недостатність спричинюється до специфічних хвороб (Наука.., 11, 1965, 27);
Киснева недостатність.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недостатність — недоста́тність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- недостатність — [неидостат(')н'іс'т'] -тнос'т'і, ор. -т(‘)н'іс'т'у Орфоепічний словник української мови
- недостатність — -ності, ж. 1》 Абстр. ім. до недостатній. 2》 мед. Порушена функція якого-небудь органа, що не відповідає фізіологічним потребам. || Відсутність належної кількості чого-небудь, необхідної для нормальної діяльності організму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недостатність — НЕДОСТА́ТНІСТЬ, ності, ж. 1. Абстр. ім. до недоста́тній. Особливо неприємно вражає недостатність архітектурно-декоративного оформлення парку (з наук.-попул. літ.). 2. мед. Порушена функція якого-небудь органу, що не відповідає фізіологічним потребам. Словник української мови у 20 томах
- недостатність — I. БРАК кого-чого (відсутність достатньої кількості або повна відсутність кого-, чого-небудь), НЕСТА́ЧА чого, у чому, НЕСТА́ТОК чого, у чому, ДЕФІЦИ́Т чого, у чому, з чим, СКРУ́ТА з чим, яка, ГО́ЛОД на що, який, підсил., КРИ́ЗА яка, підсил. Словник синонімів української мови