1. Словник української мови в 11 томах

недоум

НЕДО́У́М, а, ч., розм., рідко. Те саме, що недо́умок.

Старий промовив: — Недоуми! Занапастили божий рай!.. (Шевч., II, 1963, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недоум — недо́у́м іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. недоум — -а, ч., розм., рідко. Те саме, що недоумок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. недоум — НЕДО́У́М, а, ч., розм., рідко. Те саме, що недо́умок. Старий промовив: – Недоуми! Занапастили божий рай!.. (Т. Шевченко). Словник української мови у 20 томах
  4. недоум — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
  5. недоум — Недо́ум, -ма м. Незрѣлый умомъ, глуповатый. Старий промовив: недоуми, занапастили божий рай. Шевч. 408. Словник української мови Грінченка