недоумкуватий
НЕДОУ́МКУВАТИЙ, а, е, розм.
1. Нерозумний, обмежений, нерозвинений.
Пригадав [Етьєн] старовинну казку — як одного місячного вечора при очах недоумкуватих жителів села Монтастрюків віслюк заглитнув небесне світило, п’ючи воду у ставку (Вол., Місячне срібло, 1961, 345);
Недоумкувата Зісель тікала, побачивши Бодора, лаяла і проклинала його, завертала свою корову і гнала на іншу стерню чи толоку (Томч., Жменяки, 1964, 45);
// Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.).
— А гречка? — спитав Верига, дивлячись на людей недоумкуватими погаслими очима (Панч, Гомон. Україна, 1954, 120);
// Який не вміє глибоко і грунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь.
Успіхи радянського народу не дають спокою недоумкуватим політикам за кордоном (Тич., III, 1957, 308).
2. Розумово недорозвинений, слабоумний.
Законом заборонені.. шлюби між чоловіком і жінкою, якщо хоча б один з них є недоумкуватий (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 18).
Значення в інших словниках
- недоумкуватий — недоу́мкуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- недоумкуватий — (розумово ненормальний) несповна розуму; на голову шкандибає, зневажл.; не має гаразду в голові, діал.; голова (макітра) не в порядку у кого, зневажл. Словник фразеологічних синонімів
- недоумкуватий — Бідний на розум, дурноголовий, безголовий, пришелепуватий, придуркуватий, нерозумний, обмежений, недалекий, недорозвинений, дурненький, без клепки в голові, <�з-за рогу> мішком прибитий, прибитий у <�на> цвіту; (- очі) тупий, безтямний; П. безпорадний <н. недоумкувата медицина>. Словник синонімів Караванського
- недоумкуватий — див. дурний Словник синонімів Вусика
- недоумкуватий — -а, -е, розм. 1》 Нерозумний, обмежений, нерозвинений. || Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.). || Який не вміє глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. 2》 Розумово недорозвинений, слабоумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недоумкуватий — НЕДОУ́МКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Нерозумний, розумово обмежений, нерозвинений; дурнуватий, придуркуватий. Пригадав [Етьєн] старовинну казку – як одного місячного вечора при очах недоумкуватих жителів села Монтастрюків віслюк заглитнув небесне світило... Словник української мови у 20 томах
- недоумкуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
- недоумкуватий — Недоу́мкуватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- недоумкуватий — Недоумкуватий, -а, -е Неосмысленный, глуповатый. Як хто вкоїть що недоумкувате, грімають. Ном. № 421. Словник української мови Грінченка