1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

недоумкуватий

Недоу́мкуватий, -та, -те

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недоумкуватий — недоу́мкуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. недоумкуватий — (розумово ненормальний) несповна розуму; на голову шкандибає, зневажл.; не має гаразду в голові, діал.; голова (макітра) не в порядку у кого, зневажл. Словник фразеологічних синонімів
  3. недоумкуватий — Бідний на розум, дурноголовий, безголовий, пришелепуватий, придуркуватий, нерозумний, обмежений, недалекий, недорозвинений, дурненький, без клепки в голові, <�з-за рогу> мішком прибитий, прибитий у <�на> цвіту; (- очі) тупий, безтямний; П. безпорадний <н. недоумкувата медицина>. Словник синонімів Караванського
  4. недоумкуватий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. недоумкуватий — -а, -е, розм. 1》 Нерозумний, обмежений, нерозвинений. || Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.). || Який не вміє глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що-небудь. 2》 Розумово недорозвинений, слабоумний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. недоумкуватий — НЕДОУ́МКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Нерозумний, розумово обмежений, нерозвинений; дурнуватий, придуркуватий. Пригадав [Етьєн] старовинну казку – як одного місячного вечора при очах недоумкуватих жителів села Монтастрюків віслюк заглитнув небесне світило... Словник української мови у 20 томах
  7. недоумкуватий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
  8. недоумкуватий — НЕДОУ́МКУВАТИЙ, а, е, розм. 1. Нерозумний, обмежений, нерозвинений. Пригадав [Етьєн] старовинну казку — як одного місячного вечора при очах недоумкуватих жителів села Монтастрюків віслюк заглитнув небесне світило, п’ючи воду у ставку (Вол. Словник української мови в 11 томах
  9. недоумкуватий — Недоумкуватий, -а, -е Неосмысленный, глуповатый. Як хто вкоїть що недоумкувате, грімають. Ном. № 421. Словник української мови Грінченка