недоумкуватий

(розумово ненормальний) несповна розуму; на голову шкандибає, зневажл.; не має гаразду в голові, діал.; голова (макітра) не в порядку у кого, зневажл.; з дуринкою хто; вивихнутий [шкереберть] мозок у кого; не всі дома (вдома) у кого; зайці в голові у кого; клепки розсохлись [в голові] у кого; немає (не вистачає, розм. не хватає, недостає, діал. не хапає, не стає) [однієї (третьої, сьомої, десятої, тринадцятої)] клепки [в голові (у тім’ї)] у кого, кому; без сьомої (десятої, дванадцятої) клепки [в голові]; тринадцята клепка вискочила [з голови] у кого; [ще] на цвіту прибитий; жуки в голові у кого; мішком з-за рогу (угла) прибито (вдарено) кого; як (мов, немов і т. ін ) мішком [із-за рогу] намаханий (прибитий).

Казали, що він став несповна розуму (Смілянський, Сад. 1952, с. 132); [Кнур:] Та він [Карпо], либонь, і на голову трохи шкандибає (Панас Мирний, б, 1970, с. 31); Томи занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму. – Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові (Стефаник, Твори, 1964, с. 156); Зараз же лікар статтю підбирає нащот того, що макітра не в порядку. Такого не приймають: – Дурний! (Остап Вишня, 1, 1974. с. 48); Чи він трохи, бува, не з дуринкою? (Українські народні прислів’я. 1903, с. 390); – Ти клоун, ти вічний кривляка, – у тебе й мозки шкереберть… (Тичина, 2, 1961, с. 99); До неї [Параски] ніхто з старостами і через поріг не заглядав, доки не піддурила Омелька; та й той узяв її, мабуть, через те, що в його і тепер не всі дома, а з-за молоду зовсім-таки не було одної клепки (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 19); – Чи в його всі вдома? Зайця, часом, в голові немає? (Коцюбинський, 1, 1961, с. 131); [Прокіп:] У твого чоловіка трохи клепки розсохлись (Корнійчук, 2, 1955, с. 117); – Чи в тебе [Петре] не всі дома, чи зроду нема однієї клепки в голові? (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 248); – Досить, що він [Денис] став якийсь мов без сьомої клепки у тім’ї, змарнів геть і згорбився гаком (Козланюк, Юрко Крук, 1957, с. 434); – Давно в тебе звідти тринадцята клепка вискочила? Чи в тебе лоб для того, щоб горіхи трощити? (Стельмах, 2, 1982, с. 232); – Ой, гарячий ти, Мусію, та клепки не хватає! – сказала сама собі Мар’яна, зітхнувши важко (Косинка, Новели, 1962, с. 86); – Ми не якісь, – казав мій дід, – заблуди-пришелепки. У тих, хто забува свій рід, не вистачає клепки (Білоус, Обережно: слово!, 1984, с. 48); [Кнур:] То що люди, то люди; а то таки у того Карпа десятої клепки недостає (Панас Мирний, 6, 1970, с. 31); [3-тя дівчина:] Давно в його не ставало клепки в голові, а тепер і останні розгубе [розгубить]! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 20); Чи справді такий дурний, що вже в мене не хапає клепки розібрати, що на користь, а що на вітер (Панас Мирний, 4, 1970, с. 253); Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Марко Вовчок, 6, 1956, с. 222); [Охрім:] Нехай, дурні, собі пустують! У них, видно, жуки у голові (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 62); Він, може б, так і не робив, Та хтось із-за угла мішком його прибив (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 219); Нарешті всі чомусь зійшлися на тій думці, що його «мішком з-за рогу вдарено», і перестали звертати на нього увагу (Тютюнник, Вир, 1964, с. 164); – Чого він [вершник] такий? – Наче намаханий із-за рогу мішком (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 413).