1. Словник української мови в 11 томах

недуж

НЕДУ́Ж, а, е, присудк. сл., розм. Те саме, що неду́жий.

Блажен муж до церкви недуж, а до корчми чимдуж (Україна.., І, 1960, 125);

— Коли б він милосердний хоч нашого вікарого [вікарія] підняв, що лежить недуж (Свидн., Люборацькі, 1955, 88);

[Грицько:] Та вже ж узявся за гуж, то не кажи, що недуж!.. (Мирний, V, 1955,151).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недуж — НЕДУ́Ж, а, е, пред., розм. Те саме, що неду́жий. Узявся за гуж – не кажи, що недуж!.. (прислів'я); Блажен муж до церкви недуж, а до корчми чимдуж (прислів'я); [Грицько:] – Коли б він милосердний хоч нашого вікарого [вікарія] підняв, що лежить недуж (А. Свидницький). Словник української мови у 20 томах