незавидний
НЕЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін.
Розповідали, як він, оцей незавидний собою Старков, під час одного тяжкого бою в сибірських болотах виручив цілий батальон (Гончар, Таврія.., 1957, 592);
Така собі деревинка незавидна, а вона ж дає так званий бальзам для оптичної промисловості (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102);
Недалеко паслась незавидна конячка (Шер., В партиз. загонах, 1947, 22);
А незавидні керівники на місцях тільки й дбали про те, щоб у них завжди цифра була справна (Кучер, Трудна любов, 1960, 123);
// Якому не можна позаздрити; поганий.
— Незавидна була доля українського письменника в Галичині до 1939 року (Козл., Відродження.., 1950, 79);
— Да,— сказав слідчий,— справи ваші незавидні… Факт злочину й махінацій на долоні (Кучер, Трудна любов, 1960, 237).
Значення в інших словниках
- незавидний — незави́дний прикметник Орфографічний словник української мови
- незавидний — див. поганий Словник синонімів Вусика
- незавидний — -а, -е. Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін. || Якому не можна позаздрити; поганий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незавидний — Непринадний Словник чужослів Павло Штепа
- незавидний — НЕЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін. Розповідали, як він, оцей незавидний собою Старков, під час одного тяжкого бою в сибірських болотах виручив цілий батальйон (О. Словник української мови у 20 томах
- незавидний — НЕПОКАЗНИ́Й (який нічим не виділяється серед інших, не приваблює своїм виглядом), НЕПОМІ́ТНИЙ, НЕПРИМІ́ТНИЙ, МАЛОПОМІ́ТНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ підсил., НЕЗАВИ́ДНИЙ розм., НЕВИ́ДНИЙ розм., НЕВИДАТНИ́Й розм.; МИ́РШАВИЙ підсил. зневажл. Словник синонімів української мови