незалежник
НЕЗАЛЕ́ЖНИК, а, ч., політ. Член української дрібнобуржуазної партії, що діяла в 1918-1920 рр.
Навесні 1919 р. дрібнобуржуазна націоналістична партія незалежників, партії українських есерів і меншовиків стали організаторами куркульського бандитизму (Наука.., 10, 1969, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незалежник — незале́жник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- незалежник — -а, ч., політ. Член української дрібнобуржуазної партії, що діяла в 1918-1920 рр. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незалежник — НЕЗАЛЕ́ЖНИК, а, ч. Той, хто обстоює незалежність своєї країни. Парламент нового скликання одразу поділився на численних і вельми впливових “партократів” та нечисленних, але завзятих і задерикуватих “незалежників”. Словник української мови у 20 томах