незаможний
НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний.
Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (Вас., І, 1959, 158);
Я і мій Терентій давно вже порвали і з церквою, і з попами. Ще тоді, як він був головою комітету незаможних селян (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 67);
// у знач. ім. незамо́жні, них, мн. Ті, що мають невеликі достатки.
Тримаються міцно в селі незаможні За землю й за владу Радянську свою (Перв., II, 1958, 384);
// Який характеризується невеликими достатками.
Незаможне життя.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незаможний — незамо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- незаможний — У значенні "який має невеликі достатки, матеріально погано забезпечений" вживається поряд з бідний зі сл.: селянин, чоловік, людина, дівчина, село, селянство, селяни. Літературне слововживання
- незаможний — див. БІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
- незаможний — див. бідний Словник синонімів Вусика
- незаможний — -а, -е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. || у знач. ім. незаможні, -них, мн. Ті, що мають невеликі достатки. || Який характеризується невеликими достатками. Незаможне життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незаможний — НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний, незабезпечений. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (С. Словник української мови у 20 томах
- незаможний — НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає. Словник синонімів української мови
- незаможний — Незамо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)