1. Літературне слововживання

незаможний

У значенні "який має невеликі достатки, матеріально погано забезпечений" вживається поряд з бідний зі сл.: селянин, чоловік, людина, дівчина, село, селянство, селяни.

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незаможний — незамо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незаможний — див. БІДНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. незаможний — див. бідний Словник синонімів Вусика
  4. незаможний — -а, -е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. || у знач. ім. незаможні, -них, мн. Ті, що мають невеликі достатки. || Який характеризується невеликими достатками. Незаможне життя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. незаможний — НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний, незабезпечений. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (С. Словник української мови у 20 томах
  6. незаможний — НЕБАГА́ТИЙ (про людину — зі скромними достатками), БІДНУВА́ТИЙ розм., МАЛОМАЄ́ТНИЙ заст.; НЕЗАМО́ЖНИЙ, НЕЗАБЕЗПЕ́ЧЕНИЙ (який не має достатніх засобів існування). (Максим:) Не віддасть (мати) тебе за мене, бо я небагатий (М. Кропивницький); — Коней немає. Словник синонімів української мови
  7. незаможний — Незамо́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. незаможний — НЕЗАМО́ЖНИЙ, а, е. Який має невеликі достатки; матеріально погано забезпечений; бідний. Грицько, син залізничного сторожа, чоловіка незаможного і дуже сімейного, ще змалечку зазнав нужди та бідування (Вас. Словник української мови в 11 томах