1. Словник української мови в 11 томах

незгода

НЕЗГО́ДА, и, ж.

1. Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; чвари, розлад.

— Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, — обернувсь старшина до Гната, — щоб мені не було межи вами незгоди! (Коцюб., І, 1955, 38);

— Згода, діти, будує, а незгода руйнує, — повчала нас мати (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 8).

2. Розбіжність у поглядах, думках, світогляді і т. ін.

Незгоди всередині політичних партій і між політичними партіями розв’язуються звичайно не тільки принциповою полемікою, а й розвитком самого політичного життя.. (Ленін, 11, 1970, 125);

Під час обговорення проекту програми, поданого Плехановим, між ним і Леніним виникли серйозні незгоди (Ком. Укр., 5, 1961, 10);

// Відсутність погодженості в чому-небудь.

Незгода була, чи німку зараз відправити, чи затримати її (Л. Укр., III, 1952, 645).

3. Негативна відповідь на що-небудь, заперечення чого-небудь, непогодженість з чимсь; відмова.

Коли Тихович, бажаючи щось відповісти, на знак незгоди потряс головою, Замфір.. стогнав придушеним голосом: — Голову мені рубайте, не виноград!.. (Коцюб., І, 1955, 216);

// у знач. присудк. сл. Відмовлятися, не погоджуватися.

— Настали жнива — давай нашу ціну; незгода, — назувай сам [про пана] постоли та й гайда з серпом на поле (Коцюб., II, 1955, 45);

Там товариші зразу охоче прийняли наказ, тут — незгода, протест і обурення (Смолич, V, 1959, 466).

4. Нещастя, біда, труднощі в чому-небудь.

У їх свої нужди, свої незгоди, котрі ближче доходили до серця, ніж чуже лихо (Мирний, IV, 1955, 209);

— Тих, хто їде в Сибір, ждуть великі незгоди, тяжкі випробування (Ряб., Жайворонки, 1957, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незгода — незго́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. незгода — Незлагода, нелад, розлад, звада, с. сварка, чвари, розбрат; (у поглядах) розбіжність, незгідність; (несхвалення) відмова; мн. НЕЗГОДИ, знегоди, труднощі, ЗЛИГОДНІ, з. незгодини; (у колективі) тертя; незгодонька. Словник синонімів Караванського
  3. незгода — див. біда; опір; сварка Словник синонімів Вусика
  4. незгода — [неизгода] -дие, д. і м. -д'і, р. мн. -од Орфоепічний словник української мови
  5. незгода — -и, ж. 1》 Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; чвари, розлад. 2》 Розбіжність у поглядах, думках, світогляді і т. ін. || Відсутність погодженості в чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. незгода — НЕЗГО́ДА, и, ж. 1. Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; чвари, розлад. – Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, – обернувсь старшина до Гната, – щоб мені не було межи вами незгоди! (М. Словник української мови у 20 томах
  7. незгода — ВІДМО́ВА (негативна відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін.), ВІДМО́ВЛЕННЯ, НЕЗГО́ДА, ВІДМО́ВКА розм., ВІДКА́З діал.; О́БЛИЗЕНЬ жарт. (під час залицяння, сватання). Словник синонімів української мови
  8. незгода — Незго́да, -ди, -ді; незго́ди, -зго́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. незгода — Незгода, -ди ж. Несогласіе. Згода будує, а незгода руйнує. Ном. ум. незгодонька. Словник української мови Грінченка