1. Словник української мови в 11 томах

незлобивий

НЕЗЛОБИ́ВИЙ, а, е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний.

[Сімон:] Були ми ще чисті, невинні і незлобиві малі хлопці (Фр., IX, 1952, 8);

Влучний на слово, щирий і незлобивий у товаристві, він усім подобався (Чаб., За півгодини.., 1963, 64);

// Який не містить у собі злоби, не виражає її.

Хлопці зустріли Нухима радо, з жартами і незлобивими дотепами (Іщук, Вербівчани, 1961, 24);

Він посміхавсь увесь свій вік — у радощах і в горі, в веселощах і в праці, і в незлобивому глузуванні з людей і з самого себе (Довж., І, 1958, 308).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незлобивий — незлоби́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. незлобивий — I беззлобний, незлобливий, незлобний, незлостивий II див. Добрий Словник синонімів Вусика
  3. незлобивий — -а, -е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний. || Який не містить злоби, не виражає її. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. незлобивий — НЕЗЛОБИ́ВИЙ, а, е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний. [Сімон:] Були ми ще чисті, невинні і незлобиві малі хлопці (І. Франко); Влучний на слово, щирий і незлобивий у товаристві, він усім подобався (М. Словник української мови у 20 томах
  5. незлобивий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови