1. Словник української мови в 11 томах

незмигно

НЕЗМИ́ГНО, присл. Не мигаючи, не кліпаючи.

Сухі, бездумні очі [Вериги] дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита (Панч, Гомон. Україна, 1954, 116);

Вона чомусь не пішла до танцю, сидить і незмигно дивиться на капітана (Гончар, Тронка, 1963, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незмигно — незми́гно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. незмигно — присл. Не мигаючи, не кліпаючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незмигно — НЕЗМИ́ГНО, присл. Не мигаючи, не кліпаючи. Сухі, бездумні очі [Вериги] дивилися незмигно в куток, де стояв пучок жита (П. Панч); Вона чомусь не пішла до танцю, сидить і незмигно дивиться на капітана (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах