незнаний

НЕЗНА́НИЙ, а, е.

1. Якого або про якого не знає хто-небудь; невідомий.

По світі широкому буде та пісня літати, А з нею надія кохана, Скрізь буде по світі шукати, між людьми питати, Де схована доля незнана? (Л. Укр., І, 1951, 47);

Діти над книжкою в школі Бачать незнані світи… (Рильський, Урожай, 1950, 33);

// у знач. ім. незна́не, ного, с. Те, чого або про що не знає хто-небудь.

Не було ще такої весни в Юрковому житті. Хотілося чогось незбагненного, манило кудись в незнане (Коз., Вибр., 1947, 59);

Думи не вперше, не вдруге Приходять і просять розмов, Незнане — стає вже за друга, Забуте— хвилюється знов (Мал., Звенигора, 1959, 244);

// поет. Невластивий кому-, чому-небудь, нехарактерний для когось, чогось.

[Річард:] Постаті співців були мов з бронзи чорної одлиті, суворі, тверді, повні сили.., і стільки в них було краси нової, незнаної в тім світі (Л. Укр., III, 1952, 43);

— Там будуть, Максиме, Лютіші в сто раз Буранові зими, Незнані у нас (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 38);

// поет. Якого не можна збагнути, зрозуміти, пояснити; таємничий.

Подивись, яка незнана сила У ясному погляді горить (Нагн., Вибр., 1950, 224).

2. Якого раніше не зазнавав, не відчував хто-небудь.

Дух перехопило Данькові від незнаного повного щастя…. (Гончар, Таврія, 1952, 83);

Оця міська дівчина зуміла викликати в нас незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Чаб., Катюша, 1960, 42).

3. Дуже великий силою свого вияву і т. ін.; небувалий.

Зібрали досі незнаний урожай сіна (Хлібороб Укр., 6, 1968, 17);

Дослідження діалектів мов народів Радянського Союзу набуло незнаного ще в історії розмаху (Нариси з діалектології.., 1955, 191).