1. Словник української мови в 11 томах

незрозуміло

НЕЗРОЗУМІ́ЛО. Присл. до незрозумі́лий.

Вона незрозуміло переводила очі з обличчя на обличчя і раптом спитала: — А що таке? Нічого не розумію. Чому це ви запитали, де я живу? (Головко, II, 1957, 580);

Кабінет цей своєю охайністю якось незрозуміло гнітив (Руд., Остання шабля, 1959, 252);

Як не б’ються офіцерські його [Врангеля] полки, яку зброю не пускають у хід, досі нічого не можуть вдіяти з тією незрозумілою живучою масою сірих та босих армій (Гончар, II, 1959, 380);

// у знач. присудк. сл.

Не пам’ятаючи себе, Ольга метнулася до Жигая, заступивши собою Єгора. Це було так несподівано і незрозуміло для Матюші, що він дурнувато закліпав віями (Шиян, Баланда, 1957, 99).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. незрозуміло — незрозумі́ло прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. незрозуміло — Присл. до незрозумілий. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. незрозуміло — НЕЗРОЗУМІ́ЛО. Присл. до незрозумі́лий. Вона незрозуміло переводила очі з обличчя на обличчя і раптом спитала: – А що таке? Нічого не розумію. Чому це ви запитали, де я живу? (А. Головко); Кабінет цей своєю охайністю якось незрозуміло гнітив (М. Словник української мови у 20 томах
  4. незрозуміло — Незрозуміло нар. Непонятно. Словник української мови Грінченка