нелюбо
НЕЛЮ́БО.
1. Присл. до нелю́бий 2, 3.
Всі нелюбо спідлоба позирали на Латку (Вас., II, 1959, 239);
Похнюпились і посумніли Хлопи, нелюбо, знать, дзвеніли Слова ті (Фр., X, 1954, 300).
2. у знач. присудк. сл. Неприємно, не подобається.
— Я тебе не держу! Якщо служиш, то роби все, що звелять хазяї, а нелюбо тобі в нас, то й не треба (Крим., Вибр., 1965, 415);
[А д а: ] Хоч як нелюбо мені, а мушу признати, що ти вмієш читати і з моєї замкненої душі (Ірчан, І, 1958, 106).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нелюбо — нелю́бо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- нелюбо — 1》 Присл. до нелюбий 2), 3). 2》 у знач. присудк. сл. Неприємно, не подобається. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нелюбо — НЕЛЮ́БО. 1. Присл. до нелю́бий 2. Всі нелюбо спідлоба позирали на Латку (С. Васильченко); Похнюпились і посумніли Хлопи, нелюбо, знать, дзвеніли Слова ті (І. Франко). 2. у знач. присудк. сл. Неприємно, не подобається. – Я тебе не держу!... Словник української мови у 20 томах