1. Словник української мови в 11 томах

необачно

НЕОБА́ЧНО. Присл. до необа́чний.

[Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Л. Укр., II, 1951, 437);

Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (Ряб., Жайворонки, 1957, 22);

// у знач. присудк. сл.

Як це необачно, що вона наважилася порушити професорову заборону (Смолич, І, 1958, 80).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. необачно — необа́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. необачно — Здуру, зопалу, необачливо, необдумано, необережно, необмірковано, нерозважливо, нерозважно, несвідомо Фразеологічні синоніми: з великого розуму (ірон.); не подумавши Словник синонімів Вусика
  3. необачно — Присл. до необачний. || у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. необачно — НЕОБА́ЧНО. Присл. до необа́чний. [Теофіл:] Сивизна ж та мені не дозволяє словами розкидати необачно (Леся Українка); Заєць неначе розумів настрій мисливця і не тільки не квапився, а прямо-таки навмисне вів себе необачно (І. Рябокляч); // у знач. присудк. Словник української мови у 20 томах
  5. необачно — Необа́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)