1. Словник української мови в 11 томах

непокійно

НЕПОКІ́ЙНО. Присл. до непокі́йний.

Христя слухає таємну розмову подруги — і серце її непокійно б’ється (Мирний, III, 1954, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непокійно — непокі́йно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. непокійно — Присл. до непокійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непокійно — НЕПОКІ́ЙНО. Присл. до непокі́йний. Христя слухає таємну розмову подруги – і серце її непокійно б'ється (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах