1. Словник української мови в 11 томах

непокійний

НЕПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що неспокі́йний.

Він такий блідий, такий непокійний вийшов тоді з хати й напрямився прямо з двору (Мирний, IV, 1955, 40);

В очах [Тетяни] заяскрилася непокійна давня туга, горда, палюча тоска (Вас., II, 1959, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непокійний — непокі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. непокійний — -а, -е. Те саме, що неспокійний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. непокійний — НЕПОКІ́ЙНИЙ, а, е. Те саме, що неспокі́йний. Він такий блідий, такий непокійний вийшов тоді з хати й напрямився прямо з двору (Панас Мирний); В очах [Тетяни] заяскрилася непокійна давня туга, горда, палюча тоска (С. Васильченко). Словник української мови у 20 томах
  4. непокійний — НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про душевний стан, почуття і т. ін. — сповнений неспокою, який виражає неспокій), НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше, БЕНТЕ́ЖНИЙ, КАЛАМУ́ТНИЙ розм., ВОРОХО́БНИЙ розм., НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст. Словник синонімів української мови