непокійний

НЕСПОКІ́ЙНИЙ (про душевний стан, почуття і т. ін. — сповнений неспокою, який виражає неспокій), НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше, БЕНТЕ́ЖНИЙ, КАЛАМУ́ТНИЙ розм., ВОРОХО́БНИЙ розм., НЕВПОКІ́ЙНИЙ заст.; ТРИВО́ЖНИЙ (у передчутті чогось недоброго, поганого); ТУРБО́ТНИЙ (сповнений занепокоєння, турбот за кого-, що-небудь). Саша викликає в неї гостру цікавість і ще якесь неспокійне, неусвідомлене почуття (О. Донченко); В очах заяскрилися непокійна давня туга, горда, палюча тоска (С. Васильченко); Якийсь теплий, бентежний сум стискав її серце (В. Козаченко); Грала свій вальс, але так, як ніколи. .. О, та гама! та нам добре знана ворохобна гама! (О. Кобилянська); Загорілось бажання нетерпляче, невпокійне — не стояти без діла на місці, не марнувати часу (С. Васильченко); Темрява, загальний тривожний настрій надавали голосові його незвичної суворості (О. Гончар); Невивчений урок породжував неприємне, турботне почуття (О. Донченко).

НЕСПОКІ́ЙНИЙ (який не відзначається спокійним характером; про тварин, птахів — який поводить себе неспокійно), НЕВПОКІ́ЙЛИВИЙ рідше, НЕПОКІ́ЙНИЙ рідше; НЕВГАМО́ВНИЙ підсил., НЕВГОМО́ННИЙ підсил. (про людину та її вдачу). У неспокійного діда завжди знайдеться якась робота, усе він знає, усе кипить в його руках (М. Стельмах); Птахи були неспокійні, метушилися, бились крилами поміж очеретом і здіймали галас (М. Коцюбинський); Невпокійливий хлопець... Позаторік... підвозив влітку воду трактористам, а щоб веселіше було, на бочці написав мазутом "ТУ-104" (О. Гончар); Гомонять перед нічлігом, Опустившись, ніби хмарка, Невпокійливі шпаки (М. Рильський); Про вас, дівчата.. І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені (Л. Забашта); Кипуча, невгамовна натура Франкова не могла вміститися в рамки самої літературної роботи (М. Коцюбинський). — Пор. 1. невгамо́вний, непосидю́чий.